Стаття Володимира Дубровського, старшого економіста CASE Україна для “Економічної правди” про те що спрощена система оподаткування (ССО) для мікробізнесу виконує критично важливу функцію, однак існують схеми зі зловживанням.
Найпоширеніша схема — штучне дроблення великого бізнесу на десятки “псевдо-ФОПів”, зазвичай другої групи, часто без найманих працівників. Формально — мікробізнес, по суті — єдина компанія.
Наслідки серйозні:
втрати бюджету у 2024 році оцінюються в 10–15 млрд грн;
викривлення конкуренції;
дискредитація самої ідеї спрощеної системи. Що з цим робити?
Ключові тези:
Чому важливо відрізняти схему від реального бізнесу?
Боротьба з дробленням не повинна бити по чесних ФОПах — у тому числі тих, хто працює у форматі франшиз або маркетплейсів. Ключ — розуміння економічної логіки.
Справжній маркетплейс або ТРЦ:
-не торгує сам, а надає інфраструктуру;
-зацікавлений у конкуренції між продавцями;
-допускає будь-кого на основі публічної оферти;
-продавці самі встановлюють ціни.
Псевдо-майданчик лише імітує цю модель:
– у всіх “продавців” однакові ціни;
– асортимент централізований;
– немає публічної оферти;
– сторонній підприємець не може зайти в систему.
Схожа історія і з псевдо-франшизами. У класичній франшизі франчайзер продає бізнес-модель, а франчайзі інвестує власні кошти, володіє майном і приймає рішення. У схемах дроблення все навпаки: “ФОПи” не володіють активами, працюють за фіксованими цінами і фактично виконують роль найманих працівників без трудових гарантій.
Як працюють схеми на практиці?
Зазвичай:
– торгова марка належить організатору;
– прибуток акумулюється через продаж товару псевдо-ФОПам з мінімальною націнкою;
– реальний прибуток повертається готівкою або через “сірі” механізми.
Світ давно навчився боротися з цим — від антидезагрегаційних правил у Британії до жорсткого фінмоніторингу. Ключовий принцип: чіткі критерії пов’язаності, а не тотальний тиск на всіх.
У чому проблема українського підходу?
Запропоновані в Національній стратегії доходів кроки (наприклад, обов’язковий ПДВ з обороту від 1 млн грн) ударять по реальних ФОПах, але не зламають схеми дроблення. Досвід Румунії це підтверджує: кількість мікробізнесів скоротилася втричі, а зростання економіки сповільнилося.
Що робити замість цього?
Ключові пропозиції:
запровадити GAAR і правила протидії фрагментації, але з чіткими, прозорими критеріями;
перекласти відповідальність на організаторів схем, а не номінальних ФОПів;
фокусувати фіскальний контроль лише на ризикових підприємцях;
стимулювати споживачів вимагати чеки (лотереї, кешбек);
зробити фінмоніторинг обов’язковим, а не рекомендаційним;
запровадити гнучкі ліміти ССО залежно від кількості працівників.
Також пропонується набір конкретних ознак дроблення — від синхронної реєстрації ФОПів і спільних IP-адрес до відсутності публічної оферти та єдиних цін. Проблему дроблення бізнесу можна і потрібно вирішувати цивілізовано — так, щоб зупиняти схеми, а не знищувати малий бізнес. Альтернатива існує. Питання лише в тому, чи готова держава обрати розумний шлях, а не найпростіший.