У центрі уваги — те, як Україна може зберегти й посилити конкурентоспроможність в умовах війни, технологічних змін і нестабільного світу. Україна історично не належала до лідерів конкурентоспроможності — насамперед через слабкість ринкових інституцій. Водночас нові умови можуть частково змінити цю картину.
Класичні уявлення про конкурентні переваги, зокрема модель Майкла Портера, сьогодні потребують переосмислення. Якщо раніше країни проходили шлях від переваг дешевої робочої сили та природних ресурсів до інвестиційної, а згодом інноваційної економіки, то нині технологічні зміни змінюють саму логіку цього переходу. Автоматизація, розвиток ШІ та зниження ролі ручної праці послаблюють переваги дешевої робочої сили й роблять важливішими інституції, гнучке регулювання, податкове середовище та здатність швидко створювати інноваційні продукти.
Для України це відкриває як ризики, так і можливості. З одного боку, через війну країна втратила частину традиційних конкурентних переваг, а ресурси держави значною мірою спрямовані на оборону. З іншого — Україна вже демонструє здатність швидко розвивати високотехнологічні рішення, зокрема у military-tech секторі. Саме поєднання високої інноваційності, ліберального регуляторного середовища, сприятливих умов для підприємництва та податкових стимулів може стати новою основою конкурентоспроможності.
Подальша траєкторія залежатиме від безпекових умов. У сценарії продовження бойових дій або нестійкого миру без дієвих зовнішніх гарантій Україна ризикує залишитися у стані «сталевого дикобраза» — країни, змушеної витрачати значні ресурси на оборону. У разі стійкого миру, надійних міжнародних гарантій і зниження військових видатків до рівня близько 5% ВВП можливості для економічного розвитку та інвестицій суттєво зростуть.
Серед ключових рекомендацій — реформування вищої освіти, створення сприятливих умов для інтелектуальної праці та підприємництва, розвиток інноваційної діяльності через зменшення транзакційних витрат, завершення судової та правоохоронної реформ, захист прав власності й інтелектуальної власності, поліпшення якості життя, спрощення залучення висококваліфікованих іноземців та формування умов для приватних інвестицій.
За такої політики Україна має шанс не лише втримати наявні конкурентні переваги, а й сформувати нові — передусім у сферах, де вирішальними є стійкість, адаптивність, технологічність і підприємницька свобода.