Перша – це система відкритого устрою, яка базується на принципах відкритості та чесної гри. Друга – це система обмеженого доступу, яка опирається на нерівні правила гри (пільги, привілеї), що обмежують як економічну, так і політичну конкуренцію. У першому випадку відкрита система дає можливість досягти успіху найбільш конкурентним гравцям (які пропонують найбільш якісні і при цьому найбільш дешеві товари та послуги). У випадку ж обмеженої системи успіх залежить лише від близькості до клану, сім’ї чи касти. Україна, очевидно, належить до системи обмеженого доступу і потребує фундаментальних змін для побудови відкритості. Натомість політична еліта, так само як і бізнес-еліта, стикаються з конфліктом інтересів коли йдеться про фундаментальні перетворення, оскільки ці зміни загрожують руйнацією їх власних надприбуткових схем. За таких умов єдиним, хоча і надзвичайно важким шляхом є побудова попиту на реальні зміни «знизу», з боку широкої громади.
Більш детально дивіться комікс-презентацію «Популярна економіка, або дещо про сучасний феодалізм»