Надання соціальної допомоги з урахуванням участі працездатних незайнятих отримувачів допомоги у громадських роботах

Надання соціальної допомоги з урахуванням участі працездатних незайнятих отримувачів допомоги у громадських (соціально значущих) роботах – механізм, що доволі широко використовується у різних країнах світу. Зазвичай застосування цього механізму покликане створити стимули для збереження зайнятості/повернення на ринок праці працездатних незайнятих осіб, які звертаються по соціальну допомогу. rnГоловна мета пропозицій, які розробляються в рамках п’ятого пілотного проекту для України, дещо ширша і полягає у підвищенні адресності надання соціальної допомоги, стимулюванні отримувачів соціальної допомоги до повернення на ринок праці та у зменшенні зловживань, пов’язаних з отриманням соціальної допомоги, зокрема з боку осіб, які зайняті в тіньовому секторі економіки та не декларують своїх доходів. Потреба в цьому зумовлена кількома чинниками.rnЗ одного боку, особи, які отримують соціальну допомогу, часто припиняють самостійні спроби поліпшити свій матеріальний стан шляхом працевлаштування чи пошуку роботи з вищою платнею, натомість покладаючись на державну підтримку. Вони можуть вибувати зі складу робочої сили на тривалий час, упродовж якого отримують допомогу, після чого їм може бути вкрай важко реінтегруватися до ринку праці.rnЗ іншого боку, частина отримувачів соціальної допомоги можуть бути неформально зайнятими, але не декларувати своїх доходів, щоб зберегти право на допомогу чи отримати її у вищому розмірі. Таким чином, відбувається розпорошення державних коштів на підтримку тих осіб, які насправді не є нужденними.rnДля досягнення поставленої мети ми пропонуємо надавати соціальну допомогу із залученням наступних категорій заявників (або членів їх сімей) до громадських (соціально значущих) робот:rn• працездатних осіб, які не працюють/не навчаються та не зареєстровані у центрі зайнятості;rn• безробітних осіб, які перебувають на обліку у центрі зайнятості, але не отримують допомогу з безробіття;rn• зайнятих (в офіційному чи неофіційному секторі економіки) працездатних осіб, чий середньомісячний дохід не досягає рівня мінімальної зарплати.rnУ своїх пропозиціях ми розглянули низку варіантів залучення вказаних категорій осіб до участі у громадських (соціально значущих) роботах, що різняться за такими критеріями: (1) добровільна чи обов’язкова участь у громадських (соціально значущих) роботах; (2) неоплачувані чи оплачувані громадські (соціально значущі) роботи; (3) диференційований чи недиференційований розмір допомоги при участі у громадських (соціально значущих) роботах.rnРізні варіанти запровадження громадських (соціально значущих) робіт дозволять досягти поставлених цілей неоднаковою мірою. Ми вважаємо, що варіанти з обов’язковим залученням вказаних категорій заявників до громадських (соціально значущих) робіт більше сприятимуть цьому порівняно з «добровільними» варіантами. Окрім того, механізми з обов’язковим залученням до громадських робіт можуть бути застосовані не лише до заявників, які звертаються по допомогу малозабезпеченим сім’ям, але й до тих, які звертаются по субсидії чи по допомогу сім’ям з дітьми, що надаються з урахуванням доходу. Водночас, імовірність того, що механізм зможе ефективно функціонувати на місцях, у випадку неоплачуваних робіт є вищою, аніж у випадку оплачуваних робіт, з огляду на можливий брак у замовників коштів для їх фінансування.