У дискусії взяли участь: професор Сергій Гур’єв, ректор (проректор) Sciences Po в Парижі, доктор філософії Ян Хагемейєр, директор з макроекономіки та торгівлі CASE (Польща) та професор Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки.
«Перспективи та політика повоєнної економіки України. Що робити після завершення російської агресії?» – дебати з міжнародними експертами, організовані SGH Warsaw School of Economics та Центром соціально-економічних досліджень CASE під егідою CIVICA Alliance.
Відео дебатів
Розшифровка та переклад виступу Дмитра Боярчука:
По-перше, хочу подякувати Варшавській школі економіки за можливість виступити перед цією аудиторією. Сьогодні я буду говорити про звіт економічних пріоритетів в післявоєнній Україні. Про що цей звіт? Ми розробили рамки на макрорівні для розуміння що ж робити України після закінчення війни. Даний звіт є багатошаровим продуктом та охоплює практично всі критичні питання, пов’язані з економічною політикою.
Звіт концентрований, ідея ж самої ініціативи виникла від Польсько-американської фундації свободи, яка також фінансово інвестувала в цю роботу. Звіт підготували українські експерти, рецензували такі відомі люди, як Лешек Бальцерович, Іван Міклош, Андерс Аслунд і Крістофер Гартвелл.
Почнемо з того, якою була Україна з економічної точки зору до війни. Ми мали хороші досягнення в різних сферах життя, були хороші макропоказники, досягнута макростабілізація. Ми мали значний прогрес у євроінтеграції. Примітним моментом є посилення інституційної спроможності НБУ. Розпочато земельну реформу і провели децентралізацію. Багато зроблено, були на правильному шляху. Повільно, але рухалися в правильному напрямку.
Що сталося після початку війни? ВВП впав на 29,2%. Збиток інфраструктурі оцінюється в 143,8 мільярдів доларів. Майже 8 мільйонів українців покинули країну. Фіскальний розрив величезний – 27,5% ВВП у 2022 році. Війна все ще вирує, і неясно, коли може закінчитися. Тож економіці завдано серйозної шкоди.
Водночас із початком війни відкрилося кілька можливостей. Перш за все, Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Бренд України визнаний у всьому світі, і ми сподіваємося, що цей бренд допоможе нам продавати товари та послуги світу після закінчення війни. Також з’явилась можливість побудувати з нуля тому, що багато інфраструктури ми успадкували з радянських часів. Могло бути якісніше, але зараз є шанс створити щось нове та набагато краще.
Як ввести цю можливість в дію? Офіційний підхід є основним – ми гармонізуємо наше законодавство із законодавством ЄС. Треба знайти гроші на розбудову країни. На перший погляд це виглядає дуже просто і дуже зрозуміло. Проблема в тому, що для євроінтеграції ми маємо спочатку створити в країні верховенство права.
Як відомо, така гармонізація законодавства є одним із багатьох викликів. Головний виклик полягає в тому, щоб побудувати основи, як говорить Європейська Комісія, усе інше законодавство має бути своєрідним доповненням. Таким чином, навіть якщо гармонізуєте законодавство, а основи потребують покращення, це не матиме значення.
Пов’язана також історія із залученням фінансування, як приватних, так і державних коштів. Для цього нам знову потрібно верховенство права та хороша судова і правоохоронна системи. Ми маємо верховенство права в Україні, як показано на графіку. Це дані Світового Банку, World governance indicators – індекс верховенства права. За останні 30 років ситуація з верховенством права в Україні не надто змінилася. Зверніть увагу, коли Польща впроваджувала свої знамениті реформи на початку 90-х років, ситуація з фундаментальними показниками була набагато кращою, ніж в Україні зараз у 2020 році. Це величезний виклик, з яким ми повинні зіткнутися в найближчі роки.
Підкреслю декілька моментів, оскільки звіт дуже концентрований. Одним із пунктів є наша пропозиція, перш за все, розробити своєрідні числові показники для вимірювання прогресу в судовій та правоохоронній системах. Чому так? Західний підхід до верховенства права в судовій системі полягає в тому, що коли у вас є проблема, ви використовуєте закон, тільки його і проблема вирішується. Але що робити, якщо законодавство не працює? Тоді це законодавство потребує перегляду. Це українські реалії, потрібен кращий зв’язок між законодавством і впровадженням цього законодавства в дію. Ось чому ми пропонуємо розробити більше числових індикаторів, щоб краще уявити, що йде правильно, а що – ні. Вони будуть схожі на ці показники Світового Банку, але більш детальними і ще потребують розробки.
Ще одним пріоритетом є спрощення. Ми знову говоримо про верховенство права, коли складне законодавство застосовується до різних конкретних випадків. Це добре, тому що більш точно вирішуються конкретні проблеми. Але це також означає, що у вас буде більше історій, коли платники податків і держава мають різні погляди на ситуацію. Якщо у вас багато таких історій, сторонам знадобиться послуга судової системи. Коли судова система не дуже хороша, виникає проблема. Тому українське законодавство потребує спрощення, щоб мінімізувати кількість випадків, коли держава в широкому розумінні може по-іншому дивитися на ту саму ситуацію, що й бізнес та платники податків. Це дуже важливий напрямок коли будується верховенство права. Ми розуміємо, що до певного моменту успіху верховенство права знаходиться в процесі створення. Поки воно знаходиться на стадії розробки, спрощення є важливим пріоритетом у стимулюванні економічного зростання, особливо для малих і середніх підприємств.
Що робити із залученням великих приватних інвестицій? Для великих приватних інвестицій потрібні дві речі, коли ми говоримо про Україну. Перш за все, сек’юритизація військових ризиків. Друге – сек’юритизація відносин з державою, ця норма закону також знаходиться на стадії розробки. Що стосується військових ризиків, Світовий Банк уже пропонує деякі мегаінструменти, вже залучили фінансування та розробили пілотні проекти. Але як щодо сек’юритизації відносин між приватними інвесторами та державою? Основні правоохоронні органи в даному випадку говорять про межі правоохоронних органів, але прокуратура та інші особи можуть загрожувати діяльності приватних інвесторів. Ці відносини повинні бути сек’юритизовані і навіть забезпечені заставою. І ми пропонуємо, наприклад, використовувати потенційно конфісковані російські активи для забезпечення цих відносин. Оскільки це не працюватиме як страховий ринок для забезпечення ризиків, нам потрібно багато учасників, щоб створити цей пул, генерувати кошти та здійснювати сек’юритизацію. У цьому випадку знадобляться вже наявні кошти для стимулювання ранньої комерції. Це стосується ранніх комерційних інвесторів, які виходять на український ринок, щоб бути захищеними.
Як це може працювати? Ми говоримо про макрозображення, це може спрацювати наступним чином. Кошти можуть бути конфісковані в Росії. Звичайно, вони не могли бути використані ні на які потреби, окрім тих, які пов’язані з відбудовою України. Частину з них можна було б використати під заставу, а у випадку, якщо деякі обласні прокурори завдадуть збитків приватним іноземним інвесторам, доводити цю справу в іноземних судах. За рахунок цих коштів можна було б відшкодувати шкоду. Це може стати додатковим стимулом для першої торгівлі на українському ринку після закінчення війни.
Отже, три ключові меседжі: перший – стимулююче верховенство права, реформа судової системи, другий – спрощення законодавства, третій – сек’юритизація відносин між державою та потенційними інвесторами.
Звіт також містить багато інших розділів, які стосуються реформи державного управління та боротьби з корупцією; він охоплює майже все, що стосується економічного розвитку. Звертаю увагу на широко обговорювані російські активи, їх потрібно використовувати для цих трьох цілей. Перш за все – відбудувати Україну; по-друге, створювати додаткові стимули для української влади до пришвидшення реформ у сфері встановлення верховенства права; по-третє – вони повинні допомогти створити імпульс, створити певний авторитет для першої комерції, перших інвесторів, які потенційно прийдуть на український ринок.