У новій редакції меморандуму з МВФ знову з’явилася рекомендація з 1 січня 2018 року посилити вимоги до спрощеної системи оподаткування. Також пропонується скасувати мораторій на проведення податкових і трудових перевірок малих підприємств і при цьому збільшити штрафи за неофіційне працевлаштування персоналу. Раніше в чернетці меморандуму проскакувала пропозиція взагалі скасувати спрощену систему. Але оскільки це відразу викликало хвилю обурення у представників малого бізнесу, сторони повернулися до минулорічного формулювання “посилити вимоги”.
Здавалося б, на цьому можна заспокоїтися, адже в минулому році після того, як були висунуті ці вимоги, нічого не сталося. Якщо підприємці відреагують адекватно, то, швидше за все, не станеться і в цьому.
Але справа в тому, що МВФ лише диктує уряду України необхідність жити за коштами. А як це зробити – вже нашіптують радники з місцевих, а також з проектів технічної допомоги. І ось ці радники розповідають МВФ, що все зло в Україні від малого бізнесу: від торговців, які працюють без касових апаратів, від всякого роду неконтрольованих стартаперів та фрілансерів, власників МАФів тощо. Тобто вони наводять як приклад те, що добре лягає на стереотипні уявлення іноземців про тіньову економіку.
Однак в Україні, на відміну від більшості країн, левова частка тіньової економіки – це як раз не малий, а великий бізнес. І основні зловживання саме там. Під дахом податкової у великих компаній дуже добре налагоджена індустрія ухилення від податків – це і податкові ями, і “конверти”, і виведення капіталу в офшори, і схеми на фондовому ринку … Ті, хто стоїть за всім цим і привертають увагу МВФ на спрощенку, тим більше що в багатьох випадках малий бізнес для них конкурент.
Збирати з фізосіб-підприємців багато податків до бюджету – в принципі погана ідея. Роль мікробізнесу в усьому світі швидше соціальна. Це спосіб адаптації до підприємницької діяльності, свого роду ясла для бізнесу. І в той же час “школа капіталізму”: наочний приклад для людей, як їх сусіди почали крутитися, не спати ночами, вибиватися в люди і заробляти. Крім того, спрощена система оподаткування служить для компромісної детінізації і позбавляє від зайвих, з точки зору самого бізнесу, витрат на облік, особливо обтяжливих (і при цьому непотрібних) якраз в мікробізнесу.
Але в Україні є і своя особливість: наша фіскальна служба – це не податкова адміністрація в розумінні МВФ. Фактично дітище Азарова – це скоріше банда рекетирів з державною ліцензією, завдання якої – виконання плану податкових (а часом і корупційних) надходжень, плюс політичних замовлень. Це відчувають на собі всі … крім спрощенців. Тому що в цій системі все спеціально зроблено так, щоб бізнес тиснути було складно. До її впровадження фіскали просто приходили до базарних торговців і стягували з них щоденну данину, а підприємці символічно платили в бюджет податок з мінімальної зарплати. З введенням єдиного податку вони почали відраховувати більше в бюджет, але податківці втратили можливість щось з них додатково вимагати. Виграли всі, крім податківців, які з тих пір мріють повернути все назад.
Що буде, якщо скасувати спрощенку? Підприємці знову підуть в тінь, а ті, хто не піде, будуть платити ще менше податків, адже загальна система оподаткування, особливо з урахуванням корупції, дозволяє обдурювати державу куди більше. І сьогодні згідно зі статистикою на загальній системі платять не більше, ніж на спрощеній. Навантаження на бюджет додасть і збільшення безробіття: частину малого бізнесу, яка не захоче платити данину, закриється, і це ляже на плечі платників податків. Тобто ніякого поліпшення бюджетного балансу України, як того вимагає МВФ, очікувати не варто.
Шукати його потрібно не там. По-перше, необхідно скорочувати бюджетні витрати, адже з таким навантаженням, як у нас, економіки не злітають, а в кращому випадку повзуть вгору. По-друге, шукати способи брати більше податків з великих гравців, які зараз йдуть від них в “оптових” масштабах: виводять в офшори щорічно близько 10% ВВП, приблизно стільки ж проганяють через податкові ями і т. Д. Величезні зловживання відбуваються з податком на землю, не кажучи вже про багатомільярдні пільги, щедро (цікаво, по яких реальних мотивів?) розданих місцевою владою. Ну і, звичайно, в чисто тіньовому секторі на кшталт азартних ігор або видобутку бурштину, які МВФ закликає легалізувати. А полює на мишей, в упор не помічаючи бізонів, – остання справа.