За словами чиновників МЕРТу, детінізація відбувалася завдяки відновленню економічного росту (за підсумками 2016 року реальний ВВП виріс на 2,3%, до 23,8 трлн грн), а також поліпшення бізнес-клімату, зниження єдиного соціального внеску і, як наслідок, ослаблення навантаження на фонд оплати праці.
Володимир Дубровський дав власну оцінку подіям:
У нас є тіньова економіка у тому сенсі, у якому вона присутня в усьому світі. Це дрібний бізнес, який не реєструється і працює у тіні. Наприклад, няні, будівельники, сантехніки, прибиральниці …
Це той сектор економіки, який існує в усьому світі, включаючи найбільш розвинені країни. Його практично неможливо контролювати, і, як правило, люди там податків не платять. Чим бідніша країна, тим цей сектор більше. Також до цієї частини економіки можна віднести торгівлю власноруч вирощеними продуктами на неорганізованих ринках. Вона також є в багатьох країнах.
Наступний сектор тіньової економіки – це малі підприємства, які повідомляють державі не весь свій оборот. Наприклад, підприємства, які працюють за спрощеною системою. Як би не намагалася нас переконати влада у шкоді спрощенців, і на перший, і на другий сектор в Україні припадає мізер економіки.
Домінують в ній великі і дуже великі підприємства. І на цьому рівні в Україні – основна маса тіньової економіки, яку методики МЕРТ не дуже-то ловлять, тому що вони розраховані більше на те, щоб ловити “мишей”, а не “лосів”. А в нашій економіці “миші” (малі підприємства) займають лише близько 16%. Все інше – середній і великий бізнес, який належить “непростим людям”, тому зловживання там зашкалюють. І показники частки тіньової економіки тут набагато вище, ніж ті цифри, які фігурують в малому бізнесі.
Наприклад, за оцінками міжнародної фінансової організації Global Financial Integrity, близько 10% ВВП України виводиться у офшори, продовжує експерт. Крім того, у нас досі існує ціла індустрія ухилення від податків, завдяки якій в тіні залишаються доходи багатьох, навіть середніх, підприємств. Це так звані конверти і податкові ями, які мають колосальний масштаб. Згадайте, коли арештовували керівника фіскальної служби, то йому ставили в провину нанесення збитку бюджету майже на 100 млрд грн.
Відповідно, й відповідь, чому з тіньовою економікою важко боротися, більш ніж логічна – великі компанії захищають свої схеми, як тільки можуть. Наприклад, зараз розглядається дуже прогресивний закон про заміну податку на прибуток, від якого компанії легко йшли, на податок на виведений капітал.
З одного боку, законопроект передбачає, що для бізнесу такий податок буде сплачувати легше, але з іншого – передбачає дуже жорсткі заходи щодо запобігання виведення коштів у офшори. І ви можете побачити, наскільки жорстко чинять опір цьому закону великі компанії, як під різними приводами вони намагаються його втопити.
Плюс до всього в Україні існує суто об’єктивний фактор – у нас дуже висока номінальне податкове навантаження. Тобто не ставки (у країнах ЄС вони можуть бути ще вище), а рівень ефективності використання цих коштів.
Щоб зменшити рівень тіньової економіки, потрібно зробити дві політично важкі речі – поступово наступати на інтереси великих гравців, які ухиляються від сплати податків у промислових масштабах й складають левову частку тіньової економіки, й скорочувати податки пропорційно тому, як відбувається вихід економіки з тіні.