Масова несплата податків характерна не тільки для України. Однак, якщо порівнювати нас не з європейськими країнами, які для нас, за великим рахунком, не референтна група, тому що вони багатше і там набагато краще державне управління, а з тими країнами, які мають подібні до нашого рівні життя, то тут Україна зовсім навіть не сильно відризняється. Тобто якщо брати країни Латинської Америки, Азії та Африки, навіть якщо взяти такі європейські країни, як Румунія, то тут Україна абсолютно ніякий не унікум. І не потрібно комплексувати з цього приводу, порівнюючи нас з Німеччиною або США.
Якщо дивитися на проблему в цілому, то ухилення від податків, з одного боку, погано, тому що це створює нерівні умови для тих фірм і людей, які все платять, і тих, хто ухиляється. Це сприяє розмивання моралі в суспільстві, і з цього боку це недобре. З іншого боку, з економічної точки зору, якби ті номінальні податки, які у нас встановлені, не дай бог, платилися, то наша економіка б задихнулася.
Чому українці не сплачують податки
Ставлення наших співгромадян і громадян більшості країн світу до сплати податків, в принципі, об’єктивно, навіть в чомусь правильно, тому що люди не вважають, що це їх держава. Вони вважають, і абсолютно справедливо, що держава – це якесь чуже утворення, яке їм було нав’язано історично або загарбниками, або це був просто картель первісних рекетирів, які збирали гроші абсолютно не на суспільні потреби, а на задоволення своїх власних примх. Їм, звичайно, при цьому доводилося все одно з цих грошей якісь суспільні потреби задовольняти.
Головний податок у нас на сьогоднішній день все-таки непрямий – це ПДВ і акцизи. Люди просто повинні зрозуміти, що кожен раз купуючи товар в магазині і отримуючи чек, де написаний ПДВ, вони платять податок. Далі цей податок перераховує в бюджет уже той магазин, у якого вони купили. Але заплатили його ці самі люди.
На сайті “Ціна держави“ є розрахунок, скільки людина реально платить податків, тобто скільки податків його роботодавець перераховує за неї, скільки податків перераховують ті, у кого він купує. Якщо це звичайні продукти, то це 20% ПДВ, якщо він купує, наприклад, алкоголь, тютюн, бензин, деякі інші товари, то там ще додається акциз. Відповідно, з цих податків фактично формується левова частка державного бюджету. Є, звичайно, податки, які сплачує саме бізнес – податки на прибуток, на видобуток природних ресурсів, на землю, але абсолютна більшість податків складають ті, які сплачені простими людьми.
Посилення покарань за несплату податків не допоможе. Це абсолютно неправильний шлях. Взагалі посилювати покарання можна тільки тоді, коли воно вже стало досить невідворотним. А досить невідворотним воно може стати тільки тоді, коли порушників 5-7%, тоді має сенс їх і переслідувати, і посилювати покарання, ну і, відповідно, викорінювати зло. А коли їх 50-70%, то посилення покарання призводить тільки до зростання хабарів і, в принципі, розхолоджує до ідеї вести бізнес як такий.
Довіра до державних інститутів дуже низька, і це виправдано, тому що вони фактично не працюють на користь людей. Насправді виправдання, що держава не робить для людей, тому що йому не вистачає грошей, це лицемірство. Держава не робить достатньо для людей, тому що бюджетні пріоритети встановлюються часто з зовсім інших міркувань, ніж суспільна користь.
Тому що корупція – це не просто розкрадання. Найгірше в корупції, що вона працює, як сокира під компасом, тобто вона спрямовує бюджетні пріоритети на ті напрямки, в яких найлегше вкрасти.
На сьогодні , якщо б почали раптом все платити податки з тих номінальних ставках, які є і з максимально широкою базою, яку собі можна уявити, з запасом, швидше за все, державний бюджет отримав би значно більше, може бути, відсотків на тридцять.
Але економіка б задихнулася, у людей не було б грошей на елементарні покупки, у підприємств – на інвестиції та зарплати, у бюджету було б дуже багато грошей, які б він, швидше за все, вклав вкрай нераціонально з точки зору суспільства, тобто більшу частину цих грошей на радощах просто розікрали б.
Ми за те, щоб у нас податки були помірні, такі, які дуже важко обійти, тобто, щоб платили всі або практично всі, причому при мінімальному контролі. Тому що будь-який контроль – це корупція, з тим, щоб вони забезпечували менше, ніж зараз, але досить для функціонування держави, щоб воно виконувало ті функції, які ми дійсно від нього чекаємо.