В Україні сільгоспвиробники не володіють землею, яку обробляють. Орендована земля не може бути заставою в банку. Тому фермерським господарствам бракує кредитних ресурсів та інвестицій.
Запропонована урядом модель не враховує всі аграрні підприємства. Згідно зі звітом проекту підтримки реформ в сільському господарстві, в Україні зареєстровано земельні ділянки загальною площею 41,8 млн га, що становить 69% території країни.
Як пояснив “Громадському ТБ” виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук, існує дві моделі ринку землі:
– бразильська модель, яка дозволяє аграріям без обмежень купувати великі площі землі. Це знижує собівартість виробництва за рахунок економії на масштабах та дозволяє виробництво конкурентної продукції. У цьому випадку дохід від землі акумулюють агрохолдинги.
– коли власниками землі залишаються фізичні особи, які здають її в оренду, отримуючи дохід. Вона менш ефективна в плані виробництва, але дає можливість перерозподілити дохід від агрохолдингів на користь власників землі.
Ринкові країни використовують певний компроміс між цими двома моделями. При цьому до першої схиляються країни Латинської Америки, Росія, Казахстан і Молдова, до другої — країни Європейського союзу.
В Україні найбільш ефективні виробники — це агрохолдинги. За даними Baker Tilly, врожайність на їхніх полях в середньому, вдвічі вища, ніж у дрібних підприємців.
Як каже Дмитро Боярчук пропозиція прем’єр-міністра Володимира Гройсмана — це, фактично, соціальна модель, коли значна частина доходів від агровиробництва повинна залишатись у дрібних власників землі. Яка модель краща чи гірша – це не питання економічної дискусії.