У ній взяли участь, експерт з питань митної політики Олександр Лазарев; член наглядової ради «Рада міст Захисти ФОП», член Української Ради Бізнесу Борис Емельдешем; модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.
Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.
- Сьогодні частина товарного імпорту обслуговується на польському кордоні як транзит, тому не враховується у контрабанді.
- Схеми ввезення товарів на територію України зазнали змін через відсутність морського шляху.
- Єврозона має сильні митні правила та контроль за контрабандою.
- Засоби все більшого посилення контролю не діють.
- Україна спроможна реалізувати контрабанду, оскільки має системний попит, який завжди існує.
- Комплексний підхід до боротьби з контрабандою має включати не лише реактивні заходи, а й системні зміни у суспільстві та системі управління.
- Митниця обмежена функцією зі збору ПДВ.
- Відсутність інституційної спроможності не дозволяє митниці обмінюватися інформацією в рамках кримінальних розслідувань.
- Євроінтеграція може суттєво змінити ставлення до боротьби з контрабандою.
- Правоохоронний статус митниці та адекватна фіскалізація має свої переваги, але потрібно знайти інструменти та способи взаємодії цих систем для вирішення проблем.
- Головний спосіб контрабанди – це перевезення товарів, де через проблеми з декларуванням та контролем відбувається нелегальна торгівля та ухилення від сплати податків.
- Реформи в цьому напрямку мають передбачати спрощення системи декларування товарів, що надасть змогу підприємцям легально реалізувати товари та зменшити рівень контрабанди.
Дмитро Боярчук
Останнім часом поширюється інформація, що близько 30% експорту Польщі зникає на кордоні з Україною. Наприклад, у 2017 році частина експорту з Польщі не доходила до України з року в рік. Наскільки третина недоотриманого товарного імпорту може відображати масштаб контрабанди?
Чи може інтеграція з Європейським Союзом сприяти подоланню контрабанди еволюційним шляхом розвитку та створенням єдиної митної зони?
Олександр Лазарев
Потрібно розуміти з чого складаються дані. Валова частина нашого імпорту, що раніше йшла через порт Одеси, зараз вважається транзитом через польський кордон і не враховується у даній статистиці. Розглядати це як питання незаконного ввезення також не доцільно, оскільки не вистачає повної інформації щодо обсягів торгівлі. Крім того, слід враховувати погляд Польщі на свій експорт та його документування. Проблеми оптимізації та адміністрування ПДВ є актуальними не лише для України. Частина вантажів, які офіційно експортуються з Польщі, фактично залишаються на її території для оптимізації оподаткування. Також важливим є питання товарів, які переходять з торгового в неторговий обіг, наприклад, транспортні засоби, чи враховує їх польська митниця як експорт взагалі.
Для початку ми повинні стимулювати користування перевагами, які ми отримали за останні роки, такі як Конвенція про режим спільного транзиту. Якби вона працювала в переважній більшості відправлень, ми б мали реальну статистику. Наразі ми не можемо отримати достовірну інформацію через відсутність ефективного обміну даними між митницями Євросоюзу та України. Ми, як представники активної спільноти та бізнесу можемо не знати, що митниці почали обмінюватися даними, щоб вони мали змогу сформувати обсяг інформації для аналізу ризиків.
Для вирішення цих питань потрібна не лише наша воля, а й наших європейських партнерів. Важелі впливу осіб, що організовують канали переміщення товарів, можуть гальмувати обмін інформацією. Україна мала приєднатися до Конвенції про режим спільного транзиту 10 років тому, але лише два роки тому це стало можливим завдяки підтримці від європейських країн.
Є думка, що проблема контрабанди не обмежується лише нашою стороною. Необхідно аналізувати статистичні дані на основі офіційної інформації та враховувати методологію для об’єктивного оцінювання ситуації.
Присутнє відчуття щодо змін масштабів сірого імпорту та контрабанди після початку війни. Контрабанда розділилася на різні напрямки у сферах впливу: Азія, Туреччина, Європа. Зараз у нас виникла ситуація, коли ми не можемо прямо доставляти вантажі в Україну морським транспортом, є можливість лише через Європу. Частина контрабанди, яка раніше до війни потрапляла в Україну, відправлялася до агресора. Митні правила та суворіший контроль за незаконним ввезенням в росію посприяло розвитку контрабанди через нашу країну. До 2014 року спостерігалася системна програма нелегального імпорту.
Зміни у номенклатурі товарів та способах їх ввезення на територію України свідчать про ситуації переорієнтації схем у цьому процесі. Більша частина товарів, які використовувалися для нелегального обігу, ввозилися морським шляхом. У зв’язку з його відсутністю, ділки вимушені переорієнтуватися на інші шляхи доставки товарів. Поточна ситуація ускладнюється також тим, що не всі товари можна легально вивозити з Євросоюзу через митні правила та контроль.
Контрабанда – це також важелі впливу територіальних еліт. Зміни в логістичних маршрутах змінили осіб, що впливають на них. З контрабандою необхідно боротися «не від забору, а від базару» (запропонувати більше важелів контролю на кінцевому етапі покупки). Якщо є попит на контрабанду – це вже погано. Жодна країна не змогла повністю перемогти контрабанду, але в Україні обсяги цього явища настільки великі, що країна перетворюється на вільну митну або економічну зону. Основне завдання – просто перетягнути товар через кордон, після чого можна розпоряджатися ним будь-яким чином.
Будь-які заходи контролю, навіть 100% перевірка вантажів, не зупинять контрабанду, до тих пір поки не з’явиться попит на легальний імпорт.
Важливо також переглянути підхід до функціонала митниці та розуміти, що сучасна митниця в сучасній державі – це не годівниця бюджету, але й важлива ланка у забезпеченні правопорядку та контролю за переміщенням товарів. Митниця, яка має опікуватися економічною безпекою кордонів через митні збори, зараз фактично обмежена функцією збору ПДВ – вимивання грошей від бізнесу для того, щоб вони отримали право на податковий кредит.
Брак інституційної спроможності як правоохоронного органу не дає право обмінюватися інформацією в межах кримінальних розслідувань, таких як наркотики, зброя, трафік людей.
Також варто розглянути можливість адміністрування ПДВ податковою службою, як це роблять деякі європейські країни, щоб уникнути недоліків у зборі цього податку митницею.
Угода про вільну торгівлю з Європейським Союзом не передбачає митних зборів, йдеться про адміністрування ПДВ. Наприклад, якщо 30% контрабанди є реальністю, це означає, що хтось отримав відшкодування ПДВ в Євросоюзі, не сплативши імпортний ПДВ в Україні. Це призводить до ситуації, коли товар у таких осіб може бути як мінімум на 20% дешевше, ніж в офіційних імпортерів.
Євроінтеграція може суттєво змінити ставлення до боротьби з контрабандою, оскільки наші європейські партнери будуть вимагати від нас виконання певних умов. Перехід від швидких перемог до системного підходу є важливим, і потрібно розуміти, який результат ми хочемо отримати в результаті.
Надання спрощеної процедури декларування для фізичних осіб-підприємців та мікробізнесу (зрозумілого їм підходу до оподаткування) допоможе законно реалізовувати товар, що створить легальний попит. Для того, щоб спростити бізнесу процес перетину кордону, мої пропозиції включають спрощене декларування, зокрема дрібних партій товарів. Основне завдання для держави – зробити так, щоб не порушуючи закон, підприємець не зазнавав проблем в офіційному імпорті.
Борис Емельдешем
Національна стратегія доходів не передбачає методів яким чином можливо б було подолати проблему контрабанди. Жодних пропозицій, які б стосувалися боротьби зі схемами нелегального обігу.
Всі реформи повинні здійснюватись після того, як податкова служба та митниця проявлять свою доброчесність. Поки що постійно знімають одного або іншого керівника митниці або податкової служби, і це є перманентне явище. Щобільше, у Нац Стратегії доходів зазначено, що органи самі будуть контролювати свою доброчесність за кошти Світового банку.
Такий підхід, ймовірно, не змінить ситуацію, особливо коли декларується одне, а робиться інше. Замість боротьби з контрабандою та схемами приймають встановлення РРО та інші заходи – хибний шлях у розв’язанні проблем. Отже, ми говоримо про подолання чогось, але насправді робимо навпаки, що може призвести зворотного результату. Наприклад, тіньовий сектор у виробництві тютюну та алкоголю постійно зростає, хоча засоби контролю за ним є жорсткими, такі як ліцензування, акцизні марки, РРО, електронний акцизний маркет. Які ще заходи контролю потрібні, щоб подолати тінь, яка ніяк не долається. Влада з впертістю застосовує одні й ті ж методи, які не є дієвими.
Проблема в документах, основний засіб контрабанди – це карго перевезення, де через недоліки в декларуванні та контролі можлива нелегальна торгівля та обхід податкових обов’язків. Реформи у цьому напрямку можуть включати впровадження систем, що дозволять підприємцям самостійно декларувати та контролювати свої товари, отримувати необхідні документи та легально їх реалізовувати. Такий підхід може сприяти зменшенню тіньового сектору та сприяти розвитку легального бізнесу.
Необхідно зробити так, щоб документи були легко доступні, щоб не було ринку за документами, де можна завести та продати товар. Це було б зручно і не потрібно було б звертатись до нелегальних послуг. Підприємці йдуть до ділків, тому що самостійно займатися митним оформленням складно, процедура декларування в Україні дуже непроста.
Окрім податкового контролю, є ще й ринковий нагляд. Позиція ринкового нагляду – це в першу чергу якість та безпека, тут перевіряється весь ланцюжок постачання та діють зовсім інші штрафи. Легальне, просте декларування надасть можливість малому бізнесу працювати більш спокійно.
Важливо забезпечити ефективну взаємодію між різними системами та структурами для досягнення успішних результатів у боротьбі з контрабандою та покращенні митного контролю. Бізнес між собою може домовлятись. Вада впроваджуючи податкову політику, поводять себе деструктивно. Тому є побажання, щоб влада була більш конструктивною і розуміла, що необхідно шукати компроміси для всіх.