Огляд міграційних програм і досвіду різних країн — від Австралії і Канади до Швеції і Данії.
Чотири кроки, без яких нічого не запрацює:
По-перше, державі варто запровадити балову систему відбору мігрантів – відкриту, цифрову, з прохідним балом, що публікується та оновлюється. Кожен кандидат повинен мати змогу самостійно прорахувати свої шанси до подання документів.
По-друге, сформувати список дефіцитних професій і доручити Міністерству економіки регулярно його оновлювати на основі прогнозів ринку праці. Будівництво, охорона здоров’я, логістика – це мінімальний перший перелік.
По-третє, реформувати ДМС: прибрати дискреційні повноваження чиновників і перевести всі процедури в цифровий формат. Доки службовець вирішує “розглянути або відмовити” – є корупція. Доки є корупція – немає системи.
По-четверте, запустити програму інтеграції за шведсько-чеською моделлю: мовні курси, підтвердження дипломів, регіональний розподіл, партнерство з роботодавцями. Мігрант, який не знає мови і не може підтвердити кваліфікацію, – це не ресурс, а проблема.
Керована міграція – єдина модель, за якої Україна може одночасно отримати робочі руки для відновлення, зберегти соціальну згуртованість і уникнути гетоїзації. Альтернатива – не статус-кво. Альтернатива – демографічний колапс із людськими потоками, якими ніхто не керує.
❗️Стаття створена Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст статті є відповідальністю Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.