Українська оборонна індустрія стала однією з найдинамічніших галузей. Вітчизняні виробники вже забезпечують понад 50% потреб фронту в окремих категоріях озброєння, зокрема безпілотниках, артилерії та засобах зв’язку. Водночас державні механізми не встигають за швидкістю технологічної гонки.
Про головні бар’єри для розвитку галузі у колонці для 24 Каналу пише Світлана Довгаленко, економістка CASE-Україна.
Якщо закупівля триває пів року, технологія може втратити актуальність ще до початку серійного виробництва. Через відсутність прогнозованих замовлень компанії не можуть планувати інвестиції та масштабування навіть на рік уперед.
Цифрові майданчики Brave1 Market і DOT-Chain Defence частково скоротили цей розрив. Для деяких категорій цикл постачання зменшився з кількох місяців до кількох тижнів, а іноді — до 10 днів. Через систему «єБали», яка дозволяє підрозділам замовляти техніку за підтверджені бойові результати, військові у 2026 році сформували замовлень майже на 14 млрд грн.
Головне питання вже не в тому, чи здатна Україна виробляти достатньо зброї, а в тому, чи може держава профінансувати наявний потенціал. Виробничі спроможності ОПК зросли приблизно з $1 млрд на початку повномасштабної війни до $55 млрд. Однак це можливий обсяг за умови повного завантаження, а не фактичне виробництво. Без контрактів підприємства працюють нижче своїх можливостей, а перспективні розробки залишаються малими серіями.
Додатковим викликом став дефіцит кадрів. Оборонні компанії конкурують з ІТ-сектором не лише за інженерів і дослідників, а й за управлінців, фахівців із закупівель, логістики та організації виробництва.
Контрольований експорт має завантажити надлишкові потужності, залучити інвестиції та принести валютну виручку. Новий механізм обмежує розгляд заявки 30 днями та встановлює мінімальну вартість контракту на готову продукцію у 15 млн грн. Пріоритетом залишається українське військо: експорт можливий лише після виконання державних контрактів.
Щоб оборонні технології стали опорою економіки та європейської безпеки, держава має синхронізувати закупівлі, фінансування, кадрову політику й правила експорту з реальними темпами розвитку галузі.
❗️Статтю підготовлено CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється «ІСАР Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст звіту є відповідальністю CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії та Швеції або «ІСАР Єднання».