Через війну у поточному році зарплати українців, передусім в приватному секторі, стрімко знижуються, втім доходи населення підтримуються соціальними виплатами та виплатами військовим.
В НБУ зазначають, що ринок праці наразі стабілізувався на низькому рівні, а безробіття залишатиметься високим через ефект війни та структурні диспропорції на ринку праці.
Більшість підприємств суттєво скоротили виробництво, і попри певне пожвавлення економічної діяльності, рівень завантаження підприємств залишається нижчим довоєнного рівня завантаженості.
Поки що в Україні домінує ринок працедавця – кількість вакансій все ще залишається удвічі-втричі (залежно від сфери діяльності) меншою за ту, що була до повномасштабної агресії. Найбільш затребувані працівники у торгівлі та сфері обслуговування, також потрібні робітничі спеціальності.
Своєю чергою кількість резюме є в 1.5 рази більшою ніж торік. Втім, співвідношення між кількістю резюме та вакансіями поступово скорочується через незначний ріст попиту на робочу силу, мобілізацію та міграцію за кордон. Так, за припущенням НБУ, наприкінці 2024 року за кордоном усе ще залишатиметься близько 5 млн осіб.
Навіть в ІТ-сфері навантаження на одну вакансію зростає, що може бути пов’язано з релокацією роботодавців за кордон (в той час, як чоловіки, залучені в цій сфері, не змогли залишити межі України).
Своєю чергою шукачі роботи дедалі частіше погоджуються на роботу не за спеціальністю та зменшують свої зарплатні очікування. Бізнес відкриває нові вакансії з нижчим рівнем платні, або не підвищує зарплату наявним працівникам. В результаті падіння доходів веде до обмеження споживчого попиту.
Щодо майбутнього, в НБУ мають стриманий оптимізм, і прогнозують що надалі відновлення економіки супроводжуватиметься пожвавленням попиту на робочу, хоча в окремих секторах й надалі спостерігатимуться значні диспропорції. Відтак, у 2023 році номінальні зарплати перевищать довоєнний рівень, проте реальні зарплати зростатимуть повільно через високу інфляцію.
Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності в рамках програми польського співробітництва з розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
Публікація висловлює виключно думку автора та не може сприйматися, як офіційне становище Фонду міжнародної солідарності чи Міністерства закордонних справ Республіки Польща.