Відтепер сторони договору можуть за взаємною згодою не використовувати акти виконаних робіт. Натомість факт надання послуг може фіксуватися за допомогою інвойсу, підписаного виконавцем, який визнається первинним документом для бухгалтерського та податкового обліку.
Водночас закон не скасовує первинні документи і не знімає контроль, а лише надає бізнесу право вибору:
* акти виконаних робіт стають необов’язковими;
* сторони можуть і надалі використовувати акти, якщо вважають це доцільним;
* за домовленістю між сторонами інвойс, підписаний виконавцем, може використовуватися замість АВР.
Такий підхід відповідає міжнародній практиці. У більшості країн світу та ЄС базовим документом для підтвердження наданих послуг є рахунок-фактура (інвойс), а не окремий акт виконаних робіт. Це також синхронізує українські правила з практиками ЄС та спрощує співпрацю з іноземними партнерами.
Чому це важливо для бізнесу
Практика обов’язкових актів виконаних робіт є спадком пострадянської моделі документообігу та створює значне адміністративне навантаження на бізнес. За оцінками, на управління актами керівник підприємства витрачає до 5% робочого часу, бухгалтер — до 13%. У великих компаніях до цього процесу можуть бути залучені до 15 працівників.
Підготовка та підписання одного акту в середньому коштує 200–300 грн, а щомісячні витрати бізнесу на обіг таких документів сягають близько 4 000 грн на одне підприємство.
За оцінками, скасування обов’язковості АВР дозволить українському бізнесу заощаджувати до 20 млрд грн щороку.
Крім економії ресурсів, нові правила:
* спрощують документообіг у внутрішній та зовнішньоекономічній діяльності;
* зменшують бар’єри для експорту послуг;
* створюють більш гнучкі умови для співпраці з міжнародними партнерами;
* дозволяють швидше ухвалювати рішення, що особливо важливо в умовах воєнного стану.
Роль CASE Україна у просуванні змін
Важливо відзначити внесок експертного середовища та аналітичних центрів у просування цієї реформи. Зокрема, команда CASE Україна ще у 2022 році ідентифікувала проблему обов’язковості актів виконаних робіт як один із ключових бар’єрів для бізнесу.
Тоді було проведено дослідження, яке показало значні втрати часу та коштів через обіг актів, а також невідповідність цієї практики міжнародним стандартам. У дослідженні зазначалося, що:
* акти виконаних робіт використовувалися для підтвердження фактичності витрат при розрахунку податку на прибуток;
* суди не визнають акти самодостатнім доказом повноти виконання зобов’язань;
* у більшості країн світу такого документа, як «акт виконаних робіт», взагалі не існує;
* факт понесених витрат у світовій практиці підтверджується платежем, здійсненим відповідно до рахунку-фактури (інвойсу);
* виготовлення однієї пари актів коштує 200–300 грн, а загальні витрати на підготовку актів можуть становити 2 000–4 000 грн на місяць на підприємство;
* загальні втрати для економіки від обігу актів оцінювалися у десятки мільярдів гривень щороку;
* більшість підприємств і бухгалтерів вважали, що їм було б легше працювати без обов’язкових актів.
Саме ці аргументи стали важливою основою для подальшого обговорення та формування законодавчих змін.
Прийняття законопроєкту №14023 — це ще один крок до дерегуляції, зменшення бюрократії та створення сучасного бізнес-середовища в Україні.
Дякуємо всім бізнес-асоціаціям, аналітичним центрам, Міністерству економіки, Уряду та народним депутатам за спільну роботу над цим рішенням. Окрема подяка експертній спільноті та команді CASE Україна, яка системно піднімала це питання та доводила необхідність змін на основі аналітики та фактів.