Прем’єр-міністру України
Міністру економіки та довкілля України
Міністру фінансів України
Щодо розширення механізмів страхування воєнних ризиків та кредитування українського бізнесу
Аналітичні центри, що спеціалізуються на економічній політиці, висловлюють свою повагу та звертаються щодо такого:
Український бізнес продовжує працювати в умовах безпрецедентних воєнних ризиків. Регулярні ракетні та дронові атаки призводять до знищення і пошкодження виробничих, торговельних, логістичних та інфраструктурних об’єктів, втрати товарних запасів, переривання виробничих циклів та гострого дефіциту оборотного капіталу. Для багатьох підприємств проблема полягає не у компенсації завданих збитків, а у здатності швидко відновити свою діяльність, зберегти працівників, виконувати кредитні зобов’язання та сплачувати податки.
Ми пропонуємо поступово переходити до моделі управління воєнними ризиками, яка дозволяє за рахунок обмеженого бюджетного ресурсу залучати значно більший обсяг страхового, банківського та міжнародного капіталу, аніж пряма компенсація збитків з бюджету. Держава не може і не повинна одноосібно компенсувати збитки приватного бізнесу. Її завдання — створити умови, за яких ризик розподіляється між бюджетом, бізнесом, страховим ринком, перестраховиками, банками та міжнародними фінансовими організаціями.
Саме тому пропонуємо Кабінету Міністрів зосередити першочергові рішення на наступних взаємопов’язаних напрямах відновлення постраждалого бізнесу, які грунтуються на масштабуванні системи страхування воєнних ризиків та розширенні програми «Доступні кредити 5-7-9%».
1. РОЗШИРЕННЯ СТРАХУВАННЯ ВОЄННИХ РИЗИКІВ
Постановою КМУ №1541 вже запроваджено часткову компенсацію вартості пошкодженого або знищеного майна та часткову компенсацію страхових премій за договорами страхування воєнних ризиків. Водночас масштаб збитків та потенційних ризиків значно перевищує нинішню ємність як державної програми, так і приватного страхового ринку. Ключова проблема полягає не лише у вартості страхового поліса, а передусім у недостатній ємності ринку для прийняття катастрофічно великих воєнних ризиків.
Тому необхідно суттєво збільшити масштаб програми компенсації страхових премій, зробити її прогнозованою та багаторічною і забезпечити достатній ресурс для підприємств, які відповідають визначеним критеріям ризику. Підприємство, яке укладає договір страхування наприкінці року, не повинно ризикувати залишитися без компенсації через формальне вичерпання річного бюджетного ліміту. Програма має передбачати можливість переходу від фіксованих лімітів до диференційованої компенсації залежно від рівня ризику, вартості активів, географії та інших об’єктивних факторів.
Водночас лише збільшення компенсації страхових премій не вирішить проблему ємності ринку. Необхідно доповнити чинний механізм державним перестрахуванням катастрофічного шару воєнних ризиків — моделлю M3. Її принцип полягає у розподілі ризику між кількома рівнями:
1-й шар – бізнес:
франшиза орієнтовно 5-10% від вартості об’єкту за однією локацією (адресою), що забезпечує участь власника у ризику та зменшує моральний ризик.
2-й шар – первинний страховий ринок:
комерційне страхове покриття в межах доступної ємності українських та міжнародних страховиків.
3-й шар – перестрахування:
консолідована ємність ЕКА та міжнародного перестрахового ринку.
4-й шар – державний stop-loss:
державна гарантія/механізм перестрахування у визначеному розмірі/частці/пропорції для катастрофічного шару збитків (коли сукупні збитки перевищують сукупні платежі), який не може бути прийнятий ринком.
Державний ресурс має бути спрямований насамперед на останній, найбільш ризиковий шар, а не на заміщення приватного страхового капіталу. Збільшення лише компенсації премії без реального перестрахування результату не дає. Необхідна єдина термінологія ризиків/виключень і принципи врегулювання збитків для всіх учасників моделі.
За наявними розрахунками, модель M3 дозволяє отримати до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетного ресурсу, тоді як пряма компенсаційна модель забезпечує значно менший ефект.
Остаточні параметри моделі мають бути визначені на основі актуарних розрахунків, анкетування бізнесу для визначення PML (потенційно можливого збитку), географічного розподілу об’єктів, вартості основних фондів, напрямків економічної діяльності підприємств тощо.
Держава також має забезпечити можливість часткового перестрахування воєнних ризиків страховиків через ЕКА у диференційованих лімітах, єдині підходи до визначення ризиків та виключень, а також єдині принципи врегулювання збитків. Це дозволить сформувати стандартизований та диверсифікований страховий портфель, який буде більш привабливим для міжнародних перестраховиків.
Важливо також розширити перелік активів, які можуть бути застраховані. Йдеться не лише про будівлі та обладнання, а й про товарні запаси, сировину, готову продукцію, товари в дорозі та у виробництві, транспорт і орендоване майно. Для ритейлу, фармацевтики, логістики та виробничих підприємств саме ці активи часто є критичними для продовження операційної діяльності. Їх страхування може здійснюватися з використанням цифрових даних РРО, бухгалтерського обліку, ТТН та інших систем верифікації.
Окремо необхідно забезпечити швидкість та прозорість фіксації збитків. Доцільно створити єдине вікно, в якому факт воєнного ураження фіксується в одному реєстровому записі протягом 72 годин із використанням фото- та відеоматеріалів. Оцінка збитку має здійснюватися незалежними кваліфікованими оцінювачами або аварійними комісарами, а не органом, який безпосередньо розпоряджається виплатою. Єдиний реєстр має одночасно запобігати подвійній компенсації та дозволяти використовувати один набір підтверджених даних у страхових, бюджетних, податкових і кредитних процедурах.
2. РОЗШИРЕННЯ ПРОГРАМИ «ДОСТУПНІ КРЕДИТИ 5-7-9%» ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ БІЗНЕСУ
Страхова виплата сама по собі не забезпечує відновлення підприємства. Навіть у разі повного відшкодування вартості знищеного обладнання бізнесу потрібні кошти на ремонт приміщень, придбання нового обладнання, поповнення оборотного капіталу, виплату заробітних плат, відновлення логістики, релокацію та запуск виробництва. Особливо гостро ця проблема постає для підприємств, які втратили заставу або після пошкодження активів тимчасово втратили здатність обслуговувати вже існуючі кредити.
Тому пропонуємо розширити напрям відновлення у програмі «Доступні кредити 5-7-9%», збільшити граничні суми та створити спеціальний механізм кредитування підприємств, які постраждали внаслідок воєнних атак. Основою має стати державна портфельна гарантія, яка покриває орієнтовно 70–80% кредитного ризику, при цьому банк зберігає власну частку ризику. Це дозволить використати банківський капітал як основне джерело фінансування відновлення, а державний ресурс — як інструмент розподілу ризику.
У межах програми доцільно передбачити три взаємопов’язані продукти: короткострокові кредити на оперативний ремонт і заміну обладнання; кредити на поповнення оборотного капіталу, включно з фінансуванням заробітних плат, закупівель та інших критичних витрат; а також довгострокове інвестиційне кредитування модернізації, релокації та створення резервних виробничих потужностей.
Для таких кредитів необхідно зберегти пільгову ставку на рівні 5–7% у гривні, передбачити строк кредитування нерухомості до 10 років із відстроченням погашення основної суми на 12–18 місяців, включити до програми великих платників та групи пов’язаних осіб з окремими лімітами, а також не допустити банківських комісій, які фактично нівелюють ефект пільгової ставки. У випадках втрати підприємством застави її функцію має частково замінювати державна портфельна гарантія.
Принципово важливо поєднати кредитування зі страхуванням. Банківський кредит, страховий поліс, перестрахування та державна гарантія відновлення мають працювати як єдиний пакет. Наявність адекватного страхового покриття повинна враховуватися банком під час оцінки кредитного ризику з урахуванням ліквідності поліса, його виключень та франшизи. Це дозволить зменшити кредитний ризик банків, збільшити обсяг доступного фінансування та одночасно знизити потребу в бюджетній компенсації процентної ставки.
Окремий механізм необхідний для підприємств, які мали кредити до атаки, але через пошкодження активів втратили здатність їх обслуговувати. Новий кредит без реструктуризації старого боргу лише збільшуватиме боргове навантаження. Тому доцільно запровадити можливість продовження строку кредиту, відтермінування погашення основної суми, grace period, реструктуризації процентних платежів та часткової державної гарантії за реструктуризованим портфелем.
Таким чином, страхування має стати передумовою масштабного кредитування, а державна гарантія — інструментом мультиплікації банківського капіталу, а не заміною приватного фінансування.
3. ДОДАТКОВІ ЗАХОДИ ДЛЯ ШВИДКОГО ВІДНОВЛЕННЯ БІЗНЕСУ
Поряд із двома ключовими напрямами необхідно усунути адміністративні та фінансові бар’єри, які перешкоджають швидкому відновленню.
Передусім необхідно забезпечити швидку ліквідність після атаки. Страхування не повинно означати необхідність очікувати місяцями завершення всіх процедур оцінки. Доцільно створити Claims-Liquidity Facility, яка дозволить здійснювати авансові виплати на основі попередньої оцінки за Єдиним реєстром ушкоджень (на основі матеріалів, наданих для швидкої реєстрації) з подальшим остаточним врегулюванням збитку. Орієнтовний обсяг такого механізму у запропонованій моделі становить 3 млрд грн, а цільовий медіанний строк від подання заяви до першої виплати — 30 днів.
Необхідно також адаптувати податкові правила до реальності воєнних збитків. Для постраждалих підприємств доцільно передбачити можливість перенесення підтверджених збитків від знищення активів на прибуткові періоди у визначених межах, прискорену амортизацію нового обладнання, звільнення цільового фінансування від оподаткування та контрольоване відтермінування окремих податкових платежів. Окремо слід поширити на всі території, де підприємство зазнало фактичного ураження, механізми відновлення документів та зупинення перевірок, які сьогодні значною мірою прив’язані до статусу території.
Держава також має стимулювати бізнес інвестувати у зменшення власного воєнного ризику. Йдеться про співфінансування пасивного захисту обладнання, резервних джерел електроенергії, резервних майданчиків, часткової релокації критичних операцій та резервних складських потужностей. Підприємства, які інвестують у стійкість, мають отримувати кращі умови державної підтримки та гарантування.
Нарешті, Україна має активніше залучати міжнародний капітал до розподілу воєнного ризику — міжнародних перестраховиків, експортно-кредитних агентств, міжнародних фінансових організацій, донорського фінансування та механізмів гарантування інвестицій. Державна участь у таких механізмах має виконувати роль anchor/risk absorber, яка дозволяє мобілізувати значно більший приватний та міжнародний ресурс.
4. ФІСКАЛЬНА ЛОГІКА ТА ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ
Запропонований підхід дозволяє перейти від прямої компенсації збитків до системи розподілу ризику. За наведеними у пропозиції розрахунками, пряма компенсація аналогічного обсягу збитків могла б вимагати близько 78 млрд грн бюджетних ресурсів, тоді як запропонована вище модель передбачає орієнтовні чисті бюджетні видатки на рівні 8-14 млрд грн на рік, при цьому дозволяючи залучити близько 30 млрд грн страхових премій бізнесу, міжнародну перестрахувальну ємність та додатковий банківський капітал через державні гарантії.
Саме така фіскальна логіка має стати основою державної політики: державна гривня повинна використовуватися передусім для розподілу ризику та мобілізації приватного капіталу, а не для його заміщення.
При цьому для всіх інструментів мають діяти єдині правила: один збиток компенсується один раз; використовується єдиний реєстр та автоматична звірка; оцінка збитків здійснюється незалежно; забезпечується прозорість та публічний моніторинг; кожен інструмент має містити чіткі критерії додатковості, бюджетні ліміти та механізм регулярного перегляду.
Пропозиції аналітичних центрів
Українська економіка не може чекати завершення війни, щоб почати повноцінно страхувати, кредитувати та інвестувати у відновлення. Кожне підприємство, яке після атаки не відновило роботу, означає втрачені робочі місця, податки, виробничі ланцюги та кредитоспроможність економіки.
Тому закликаємо Кабінет Міністрів України невідкладно масштабувати програму страхування воєнних ризиків, запровадити механізм державного перестрахування катастрофічного шару ризику та розширити програму «Доступні кредити 5-7-9%» для відновлення постраждалого бізнесу із використанням державних портфельних гарантій.
Вважаємо необхідним створити спільну робочу групу за участю Кабінету Міністрів, НБУ, ЕКА, банківського та страхового секторів, аналітичних центрів, бізнес-асоціацій та міжнародних фінансових організацій для підготовки відповідних нормативних рішень.
Першочергові процедурні зміни можуть бути реалізовані протягом 0–30 днів, обмежені пілотні механізми — протягом 31–90 днів, а необхідні законодавчі зміни — протягом 3–6 місяців після проведення повного фіскального аналізу.
Україні потрібна не система постійної компенсації збитків. Україні потрібна система, яка дозволяє бізнесу продовжувати працювати, інвестувати, страхувати ризики та залучати кредити навіть під час війни.
З повагою
Аналітичні центри
Центр соціально-економічних досліджень – CASE Україна
Інститут соціально-економічної трансформації
Український інститут правової політики
Інститут податкових реформ
Асоціація податкових консультантів
Аналітичний центр Advanter Group
Офіс шеф-економіста Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України
Центр економічної стратегії (за виключенням верифікації розрахунків)
Інститут фінансів та права
Група фінсектор Економічної експертної платформи
Аналітичний центр “Технології Прогресу”
Аналітичний центр ФінПульс
Технології Прогресу
Мережа захисту національних інтересів “АНТС”