Нещодавно американське медіа CNN опублікувало матеріал про демографічні наслідки повномасштабної війни для України. За оцінками видання країна втратила близько 10 мільйонів людей через вимушену еміграцію, втрату контролю над частиною територій і загибель громадян.
Міграція лише оголює масштаб проблеми. Ключовий удар по майбутньому країни завдає рівень народжуваності. Згідно з найсвіжішими розрахунками від бази даних про народжуваність 2025 та прогнозів ООН щодо світового населення 2024, в Україні станом на 2023 рік коефіцієнт народжуваності тримається на рівні 0,98 дитини на одну жінку (до повномасштабного вторгнення коефіцієнт становив 1,15). Це один із найнижчих показників народжуваності у світі. Міжнародно визнаний показник простого відтворення населення становить 2,2 дитини на одну жінку. У середньому по країнах ЄС цей показник тримається на рівні близько 1,39, що вже вважається демографічно складною ситуацією. Наприклад, у Франції – країні із чи не найвищою народжуваністю в Європі – сумарний коефіцієнт становить приблизно 1,56 дитини на жінку. У Німеччині – 1,46, в Італії – 1,18. Україна зараз має історичний антирекорд – кожне наступне покоління чисельно майже вдвічі менше за те, яке мало б забезпечити стабільне відтворення.
У 2024 році кількість народжених не перевищила 190 тисяч. Так мало дітей на території України не народжувалося щонайменше три століття. Для порівняння, на початку 2010-х народжувалося понад 500 тисяч дітей щороку. Водночас смертність стабільно перевищує народжуваність більш ніж удвічі.
За даними Міністерство юстиції України, у 2024 році на одне народження припадало понад дві смерті. Щороку населення України скорочується в середньому на 320 тисяч, що приблизно відповідає населенню Сум або Вінниці.
До цього додаються прямі втрати війни та пришвидшене старіння населення. Частка людей віком 60+ зростає, тоді як питома вага молоді скорочується. Вікова піраміда поступово втрачає форму піраміди, де навантаження на економічно активне покоління лише посилюється.
Якщо нинішні тенденції збережуться і держава не змінить демографічну політику, до 2040 року чисельність населення на підконтрольній території може знизитися до 20–22 мільйонів осіб. Тим часом уряд ухвалює демографічну стратегію, яка не відповідає масштабу викликів і містить ризиковані підходи. Замість системних стимулів для підтримки сімей, повернення мігрантів і довгострокового планування людського капіталу, пропонуються кроки, що можуть навпаки законсервувати тенденцію скорочення.
Аналітичний звіт створено Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст звіту є відповідальністю CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.