Вся справа у тому, пояснює у статті для “Деловой столицы” економіст CASE Україна Наталя Лещенко, що реформування проводиться в інтересах економіки у цілому з метою балансування фіскальної системи, а ось вигоди для пенсіонерів не такы й очевидні.
Найбільше українці побоюються підвищення пенсійного віку. Згідно з даними демографічного прогнозу, Україна вже входить в 30 найстаріших країн світу за питомою вагою осіб старше 60 років.
У 2015 року їх частка була на рівні 21,8%. Питома вага людей у віці 65 років та старше – 15,5% від усього населення. Згідно з національним демографічним прогнозом 2025 р питома вага осіб у віці понад 60 років становитиме 25%, а 65 років та старше – 18,4%, в 2030 г. – вже 26 та 20% відповідно. Це означає, що в разі відмови від збільшення тривалості робітничого життя нас чекає істотне падіння стандартів самого життя.
Висновки експерта:
1) Ефект від накопичувального страхування буде не скоро, і сьогодні введення накопичувального страхування існує низка ризиків. Зокрема, знецінення національної валюти.
2) Через нерозвиненість фондового ринку та високих ризиків інвестування бажаючих брати участь у недержавному пенсійному страхуванні мало..
3) Сьогодні впровадження накопичувального пенсійного страхування як ніколи ризиковано. Знецінення заощаджень підриватиме довіру в учасників системи.
4) Введення обов’язкового накопичувального пенсійного страхування не поліпшить життя пенсіонерів прямо тут та прямо зараз.
5) Потрібні механізми, які захистять пенсійні накопичення від інфляції (за три роки рівень цін зріс майже вдвічі).
6) Зміна умов індексації пенсій – це привід для уряду “продати” реформу.
7) Анонсована індексація пенсій покликана підвищити справедливість пенсійної системи та перерахувати пенсії у зв’язку із зростанням ось цієї самої середньої зарплати по економіці за той час, поки людина перебувала на пенсії.
8) З огляду на двозначну інфляцію, плоди осучаснення швидко втратять свою купівельну спроможність та буде нівельовані найближчими підвищеннями мінімальної пенсії.
9) Для того щоб зміна отримала почесну назву “реформа”, необхідно чітко визначити правила підвищення пенсій у подальшому, які були б підйомні для економіки та при цьому по максимуму зберігали прив’язку пенсії до зарплати.
10) Вже зараз можна сказати, що в України є ресурс по здійсненню непопулярних заходів, які б допомогли ефективно збалансувати фіскальну систему хай не відразу, але у довгостроковому періоді та одночасно забезпечити пенсіонерам більш високий рівень життя.
11) У центрі реформ повинен стояти не пенсійний вік і не пенсійний стаж сам по собі, а стимули для участі у системі.
Слід зазначити, що підвищення пенсійного віку – це крок який найбільш часто зустрічається у програмах реформ європейських країн.
Один з найбільш популярних заходів у міжнародній практиці – збільшення мінімального стажу, необхідного для виходу на пенсію, мабуть, тому, що наслідки не так очевидні.
В Україні умови отримання пенсії на загальних умовах вже досить жорсткі.
На даний час, щоб заробити хоч на якусь пенсію, необхідно пропрацювати 15 років.
У разі прийняття пропозицій уряду стаж збільшиться спочатку на 10 років – до 25, а потім поступово й до 30 років.
У той час як в Польщі ця цифра – 25 років, а у Німеччині достатньо 5 років, щоб вийти на пенсію.
З огляду на високий рівень тіньової економіки в Україні, пряма вимога збільшення мінімального трудового стажу може виявитися більш ефективним заходом, ніж законодавче збільшення віку виходу на пенсію.
Сьогодні платити ЄСВ, щоб заробити на пенсію, – напевно, найгірший спосіб забезпечити себе у старості, зазначає експерт.
При відсутності зв’язку між пенсійними внесками й пенсійними виплатами безглуздими стають й інші опції. Наприклад, популярне в міжнародній практиці збільшення “вартості” трудового стажу у разі більш пізнього виходу на пенсію, продовжує Наталія Лещенко.
Сьогодні проект урядової реформи пропонує посилити такий зв’язок шляхом осучаснення пенсій. Однак слід зазначити, що запропонований механізм торкнеться трохи більше половини тих, хто за законом має право на осучаснення, буде дискретним (нерегулярним) й невеликим.
Стратегічно більш тісний зв’язок між сплаченими внесками й пенсійними виплатами Можливий за умови другого рівня пенсійного страхування й розвитку третього необов’язкового накопичувального страхування. Але, не дивлячись на те що накопичувальну систему очікують все й давно, другий рівень пенсійного страхування далеко не панацея.