07.02.2018
Криза – системна, відповідно вирішити її можна тільки шляхом системної трансформації, коментує БЦ старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський.
Рішення кризи системної трансформації включає багато різних компонентів, у тому числі довгострокових, та вже точно не зводиться до обивательського, примітивно-шариковського “так просто пересаджати всіх корупціонерів, та всього делов”.
Це як раз саме те “хоча б одне просте неправильне (зате популярне) рішення”, яке, як відомо, має будь-яка складна задача.
На підтримку подальших системних реформ, таких як нова система виборів та законодавче оформлення процедури імпічменту, а також на захист вже відбулися вдалося зібрати куди більше справжніх, не проплачених, демонстрантів, ніж будь-коли збирали всілякі “тарифні майдани”, “протести валютних позичальників” та інші акції реваншистів-популістів.
Це означає, що, як би не дискредитували слово “реформи”, досить велика частина активних людей не тільки розуміє, що вихід не позаду, а попереду, але та готова штовхати країну вперед.
Зараз на порядку денному – нові реформи. Звичайно, у боротьбі за них не варто перегинати палицю, особливо з урахуванням триваючої війни.
Модернізаційні реформи підійшли впритул до святая святих олігархічного класу, та це загрожує не тільки благополуччю та безпеки окремих можновладців, а й усій системі управління у умовах патрональної політики.
Боротьба з корупцією без усунення її коренів робить відкуп від штучних обмежень та нездійсненних законів ризикованіше, у результаті доступ до деяких економічних можливостей обмежується ще жорсткіше.
Чим більше Захід та суспільство наполягає на репресіях, тим легше противникам системних реформ робити з них нових “ворогів” у очах усіх, хто має хоч якусь владу, та мобілізовувати олігархічний клас на боротьбу з будь-якими реформами взагалі, резюмує експерт.