×
Заповніть, будь ласка, форму нижче для переходу на платіжну систему
Новини

Два роки великої війни: в якому стані економіка?

20.03.2024 13 березня 2024 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна провів дискусію на тему «Два роки великої війни: в якому стані економіка?»

У ній взяли участь Олексій Блінов, економіст Blinov Forecasting та Олександр Паращій, керівник аналітичного відділу Concorde Capital; модератор заходу – виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.

Публікуємо ключові тези доповідей спікерів.

  • Економіка «на стероїдах», макро показники в нормі.
  • Найзагрозливіший момент для економіки України – перемога, потрібно буде дуже швидко перебудувати державні фінанси.
  • Перемога передбачає виплату на період після війни понад 300 млрд доларів конфіскованих російських активів.
  • Два шляхи отримання заморожених коштів: 1) застава міжнародних кредитів вже зараз; 2) репарації з довгим інтервалом в стані очікування.
  • Перехід економіки з воєнних умов на новий мирний стан має передбачати програму фінансування в напрямку європейської інтеграції.
  • Необхідно залучати кошти не лише на відновлення, а й на повну перебудову інфраструктури. Це сприятиме привабленню приватних інвестицій, що стане новим стимулом для економіки після війни.
  • Економіка має потенціал для внутрішніх інвестицій – з початку війни депозити населення та бізнесу зросли більше ніж на 10 млрд доларів.
  • Бізнес-середовище має попит на короткострокові інвестиції. Наразі це максимальний горизонт окупності, який може Україна дозволити.
  • Збільшення диверсифікації внутрішнього ринку, розвиток малого бізнесу, створення сприятливих умов для інвестицій призведе до збільшення власних коштів без потреби в сильному стимулюванні ззовні.

Дмитро Боярчук

Низька інфляція, відносно стабільний обмінний курс, ВВП показує ріст, досить високі валютні резерви – результат «на стероїдах» за два роки війни. Україна б мала бути більш самодостатньою. Куди ми рухаємось зараз? Як може вплинути політична ситуація в Сполучених Штатах? Що необхідно робити аби втримати економіку та чи зможемо нарощувати свої спроможності?

Олексій Блінов

Поточні економічні показники на даний момент – це певні умовності воєнного часу, які з часом нам доведеться позбутися. Стійкість економіки під час війни виправдана на половину, а на іншу половину вона приховує особливий стан.

По-перше, маємо величезну бюджетна субсидія, яку отримуємо з-за кордону. Якщо до війни дефіцит за зведеним бюджетом у середньому складав +/- 3% ВВП, то зараз становить 20% ВВП. Кошти, що надходять ззовні фінансують війну та частково переливаються у внутрішнє споживання, завдяки чому маємо таку картину макроекономічних показників.

Найбільша стривоженість у тому, що коли ми переможемо або поступово, або стрімко (це різні сценарії) маємо позбутися бюджетної субсидії. Вплив на економіку буде негативним. В стратегіях економічної політики поки відсутнє бачення можливого пом’якшення – це найбільша проблема виходу з воєнної ситуації.

Під час війни видатки на оборону зросли на 30% ВВП, тобто більше, ніж бюджетний дефіцит. Оборона поглинає не лише те, що ми отримуємо з-за кордону, а також частину внутрішніх податків і зборів, які раніше йшли на інші цілі. Серйозна дилема для ухвалення рішень щодо оборони в контексті радикального скорочення зовнішньої допомоги.

Якщо міжнародна спільнота солідарна, то зовнішня підтримка є необхідною. Коли нагальність зникне та закінчиться активна фаза бойових дій, чи буде міжнародна спільнота продовжувати активно вкладати кошти?

Проблема полягає саме в переході економіки з воєнного стану на новий, умовно мирний стан. Для цього потрібна певна програма фінансування, яка вже має бути запланована зараз. Ukraine facility від ЄС є одним із проєктів цієї програми, але може виявитися недостатнім. Тому потрібно більше працювати в цьому напрямі. Наприклад, країни Балкан, які поступово в рамках своєї дорожньої карти інтеграції, нарощували обсяг використання ресурсів європейських фінансових інституцій та європейських програм.

Потрібно якомога швидше залучати кошти не лише на відновлення, а й на тотальну перебудову інфраструктури, яка залучить приватні інвестиції. Це може бути новою перспективною «ін’єкцією» під час війни та стати «стероїдом» економіки в мирний час.

Щодо конфіскації російських коштів є певні застереження. Досвід світової історії свідчить, що ці процеси не відбуваються швидко. Наприклад, нацистське золото зависло в швейцарських банках оскільки розгляд судових позовів зайняло багато часу після війни. Ймовірно, країни, які активно допомагали Україні фінансами під час війни, можуть претендувати на кошти, які вже лежать в їхніх юрисдикціях та більш доступні їм, ніж нам. З погляду етики та моралі, Україна має отримати ці кошти як репарації на відбудову руйнувань. Проте в момент завершення війни не одразу отримаємо доступ до цих коштів.

Ідеї з трильйонними інвестиціями ускладнюють концентрацію на пріоритетах. Інвестори мають відношення до приватного бізнесу, який планує повернути свої кошти. Можливо, буде залучена третя сторона, яка компенсуватиме ці витрати, наприклад, через співпрацю з Європейським Союзом. Програми реформ обтяжені численними інтересами нашої країни, що не можливо сконцентруватися на пріоритетах. В підсумку маємо 50 напрямків, кожен з яких профінансовано на 1% та із нульовим результатом всієї програми. Натомість можна сконцентруватися на трьох напрямах і досягти результату.

Повернення економіки в довоєнний час вже неможливе. Зруйновані об’єкти, наприклад, два металургійні комбінати в Маріуполі після звільнення вже не будуть виробляти ту сталь, яку рахували в українському виробництві до 2021 року. Щодо інших територій, які були захоплені раніше, також відбудова буде скоріше гуманітарною, ніж інвестиційною.

Чи став, наприклад, український доступ до зовнішніх ринків кращим, ніж у 2021 році та чи буде він кращим після війни? Це велике випробування. 2022 рік починався з “кордонів солідарності”, а замість цього навпаки отримали демонтаж Угоди про асоціацію з ЄС і вільної торгівлі, яку важко вибороли з великими втратами для нашої країни.

У зв’язку з останніми подіями є певні сподівання на вибух активності в сегменті малого і середнього бізнесу. Приріст коштів в банківській системі – це практично кошти військових та їхніх сімей, частина тієї зовнішньої субсидії, яка ще не встигла направитись на споживання, а пішла в заощадження. Якщо принаймні 10% людей, які повернуться з війни або їхні сім’ї, вкладуть ці кошти у власну справу малого бізнесу, то можемо отримати додатковий поштовх на самому низовому рівні до економічних змін. Розвиток малого бізнесу сприяє більшій стабільності та розвитку країни.

Олександр Паращій

Міжнародна підтримка бюджету і економіки – безпрецедентна. Доки у нас великі потреби у витратах на оборону допомога продовжуватиметься, ризики зменшення незначні. Найзагрозливіший момент для економіки настане коли ми переможемо тому, що потрібно буде дуже швидко перебудувати економіку і державні фінанси.

Зараз суттєвих проблем немає. Присутні певні обмеження щодо експорту, які поступово налагоджуються. Жорстка монетарна політика, яка теоретично обмежує інвестиції. На практиці бізнес сидить на програмі 5-7-9.

На 2024 рік поки не визначена ситуація з міжнародною допомогою. Торік була аналогічна ситуація, не розуміли як буде наповнюватись бюджет. Передбачався потенційний дефіцит у 38 млрд доларів, по факту вийшло 42,5 млрд доларів міжнародної допомоги.

Політична ситуація в Сполучених Штатах може змінити базовий сценарій. Навіть на цьому етапі не варто розраховувати на значну допомогу від США, процеси йдуть дуже складно. Вимальовується зрозуміла конфігурація по військовій допомозі, але фінансова допомога негарантована.

Потрібно більш активно працювати з країнами, які не входять до ЄС – Великобританія, Канада, Японія. Минулого року ми отримали від них понад 6 млрд доларів. Потрібно більш активно співпрацювати з міжнародними фінансовими організаціями поза МВФ. Європейський Союз виділяє 50 млрд євро, значна частина цих коштів можливо прийде вже цього року і на наступні три роки ліміт буде значно меншим.

В економіці потрібно стимулювати бізнес, інвестиції та економічне зростання. Очевидно, що необхідно також збільшувати внутрішні доходи бюджету, перш за все податкові. Уряд взяв зобов’язання перед МВФ представити план щодо збільшення податкових надходжень та інших бюджетних доходів на понад мільярд доларів на рік. Планують збільшити податки для ФОПів, акцизи тощо. Національна стратегія доходів абсолютно не містить нічого про розвиток та зростання бази доходів. Очевидно, що фокус має бути на українських інвестицій. Тоді виникає питання, як стимулювати підприємницьку активність та інвестиції. Поки що в Уряду немає серйозного плану.

У цьому році можливе зростання економіки завдяки інвестиціям, оскільки є відкладений попит. Останні два роки були обмеженими, тому інвестиційний розвиток може сприяти зростанню економіки та створенню бази для збору коштів. Однак можливості збільшення податкової бази обмежені. Враховуючи минулорічні дані, внутрішні ресурси не зможуть покрити різницю між доходами та витратами бюджету, тому доведеться шукати й фінансову допомогу.

Нам зараз не варто розраховувати на всі заморожені російські активи, оскільки вони далеко ще не наші. Є два шляхи для отримання цих коштів. Перший – вже зараз активно розмовляти з тими, хто має до цього відношення, щоб міжнародні партнери кредитували Україну під заставу цих коштів. Другий – шлях репарацій, які будуть виплачуватися десятиліттями або століттями. Якщо до перемоги ми не домовимося про розподіл російських коштів, то ці кошти просто підуть назад до агресора. Російські опозиціонери вже майже вголос заявляють про те, що ці кошти їм потрібні більше. Лобіювання не передачі коштів Україні буде настільки потужним, що можливо ми не зможемо взагалі відстояти цей проєкт.

Нарощувати свій потенціал ми спроможні тільки інвестиціями. Потрібно створювати нові бізнеси, нові напрямки. З початку війни депозити бізнесу і населення зросли більше ніж на 10 млрд доларів. Це ті гроші, які потенційно можуть працювати на економіку, якщо вони будуть проінвестовані. Покращення інвестиційного клімату, страхування ризиків та кредитне плече може допомогти наростити потенціал для внутрішніх інвестицій в розмірі 30-40 млрд доларів. В найкращі часи іноземні інвестиції складали 10 млрд доларів на рік. Проте наразі бізнес-клімат, який у нас створюється, не дуже сприятливий. Для стійкого, стабільного зростання маємо залучити довгострокові інвестиції, з окупністю не за рік-два, а 5-7, або навіть 10 років. На жаль, в Україні зараз немає великого попиту на такі інвестиції, через обмежений горизонт планування. Але якщо будуть створені стимули для інвестицій, якщо будуть зрозумілі методології покриття можливих ризиків та збитків, то можна розраховувати на великі інвестиції.