І вибір невеликий. Які варіанти є у Нацбанку?
Варіант №1. Залишити все як є. Підкидувати трохи емісії в «бюджетний котел» і тим самим підживлювати девальвацію. Нервово спостерігати як політика подвійного курсу з кожним днем пожирає все більше і більше резервів. Врешті-решт, коли притисне, почати відпускати курс (бо резерви не безмежні). Витримати прокльони від посполитих і з жахом спостерігати як почне розривати баланси банків. Щоб врятувати банківську систему ще докинути гривні на вентилятор і вивести девальваційну спіраль на новий рівень. Потім ще дофінансувати бюджет і витримати ще вал прокльонів від нової хвилі девальвації.
Сценарій так собі. Ми це все вже проходили не раз і в цьому веселого мало. А такий розвиток подій наближається до нас з шаленою швидкістю, навіть якщо ми про це не говоримо в слух. Війна, все-таки…
Варіант №2. Збільшити ціну національної валюти, щоб зберегти хоч якусь цінність національної грошової одиниці, зберегти довіру до банківської системи і хоч якось стримати майже неминучий прихід девальваційно-інфляційного хороводу. Так, за цього сценарію не буде дешевих кредитів і про розвиток економіки мова не йде (а в першому сценарії буде розвиток?).
Так, за цим сценарієм з грошима стане туго і просто так докинути кілька тисяч на вентилятор через Дію вже не вийде. Але принаймні ті гроші, що у людей в кишенях і в заощадженнях – вони збережуть хоч якусь вартість.
І якщо хтось забув, то в середині 90-х ми вже ходити тим шляхом, який описаний в сценарії №1.
Нічим добрим таке рішення не закінчилось. З приводу багато 25% чи мало. Не знаю. Думаю НБУ відкалібрує ставку за кілька ітерацій. В таких водах, в умовах війни, ми ще не плавали і навряд чи хто скаже як правильно 20 чи 25. Але саме рішення захищати вартість грошей – вважаю правильним.
P.S. Для балансу треба зазначити, що попереднє рішення НБУ, яким фактично створили два обмінні курси – помилкове. Варто згадати, хоч одну історію, де б існування кількох обмінних курсів закінчувалось чимось позитивним.
Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності в рамках програми польського співробітництва з розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
Публікація висловлює виключно думку автора та не може сприйматися, як офіційне становище Фонду міжнародної солідарності чи Міністерства закордонних справ Республіки Польща.