Гонтарева зробила найважчу роботу: почистила банківську систему, ввела плаваючий курс.
Введення плаваючого курсу стало позитивом, тому що наша економіка в системі генерує девальваційний потенціал. У нас ресурсна структура економіки і ми дуже залежимо від зовнішніх ринків. Якщо ви зобов’язуєтесь тримати курс, ви приречені, тому що рано чи пізно він обвалиться. Це політично безперспективно. Для реалій української економіки єдиний варіант виживати і будувати якийсь системний ріст – мати плаваючий обмінний курс. Тоді, тільки-но у вас накопичується девальваційний потенціал, такий курс дає можливість випустити пар.
Звинувачення Гонтаревої у девальвації є безпідставними, оскільки на кінець 2013 року дефіцит рахунку поточних операцій складав 9% ВВП. Такі показники за собою тягнуть валютний шок.
Частина відповідальності за валютні коливання лежить на Міністерстві фінансів, оскільки було відсутнє планування використання ліквідності. Наприклад, останнє підвищення вартості валюти на початку січня було через те, що Мінфін накопичував великі гроші на кінець року, а потім їх викинув.
Гонтаревій вдалося виконати майже всі ті завдання, що були поставлені. Не вистачало сміливіших кроків у лібералізації валютного ринку. Нам необхідно створити ф’ючерсний ринок, який би дозволив знімати всі валютні обмеження.
Зараз кажуть, що Гонтареву може замінити Лавренчук або Шпек. На них гравці ринку та зовнішні інвестори дивляться досить оптимістично. Якщо призначать людину із “сім’ї” президента, політичного гравця, то ті самі МВФ та інші донори можуть розцінити це як контрреформацію.