13 травня 2022 року Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна взяв участь на панельній дискусії «Україна: війна, економіка, шлях до відбудови» (“Ukraine: war, economy, path to rebuilding”), яку організував Cornell University (21-е місце у QS World University Rankings 2022).
Виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук представив орієнтовні оцінки шкоди для української економіки від російського вторгнення.
Ключові тези з виступу (повне відео панельної дискусії тут):
– Військові дії у березні. Активні бої точилися в регіонах, які створювали до 60% ВВП. Це не обов’язково означає, що у цих областях було ліквідовано 60% ВВП. Але це не означає, що на решту країни не вплинула війна. Ракетні удари були по всіх регіонах і продовжуються досі.
– У травні активні бойові дії йдуть у регіонах, які створювали до війни до 20% ВВП.
Проте багато руйнувань. Наприклад, ми гадки не маємо, що трапилося з промисловістю. Відомостей про промислове виробництво з початку війни немає.
Відсутня інформація про роздрібну торгівлю, яка є показником споживання. Наприклад, Київ не зазнавав великих руйнувань, але люди активно виїжджали зі столиці на захід чи в інші країни. І послуги були значною частиною економіки.
Сільськогосподарське виробництво постраждало відносно помірно. Близько 70-80% посівних площ залишилися під контролем української влади, а нового врожаю буде приблизно на 20-30% менше, ніж минулого року, що був рекордним за показниками.
Постраждав навіть ІТ-сектор. Сектор, який, як очікується, буде найстійкішим. ІТ-компанії повідомляють, що західні партнери дуже часто призупиняють проект через свої вимоги комплаєнса. Україна перебуває у стані війни, і це створює ризики недоставки. Експортні продажі ІТ-сектору впали на 4% у березні, що можна розглядати як невелике скорочення. Але в січні та лютому експорт ІТ зростав більш ніж на 30% у річному обчисленні. Тож якщо порівнювати з довоєнною динамікою, то спад теж сильний.
– Мільйони українців покинули країну. ООН повідомляє про 6 млн людей. Насамперед жінки, діти та кінцеві люди похилого віку. Близько 700 тис. осіб зараз служать в армії (у різних формах): територіальна оборона, національна гвардія та ін.
Це втрата як роздрібного продажу, так і робочої сили. Офіційно повідомлялося, що в Україні проживає 42 мільйони людей, але насправді населення набагато менше.
Лише 12,8 млн українців було офіційно працевлаштовано. На зараз є дані, що близько 5 млн людей втратили роботу через війну.
– Існує багато оцінок втрат від війни. НБУ говорить про $92 млрд збитків. Остаточна вартість реконструкції варіюється від €200 млрд до €1 трлн. €1 трлн – це оцінка української влади. Іноземці наводять менш амбітні цифри. Очікування погашення від Росії, але механізм поки що не зрозумілий.
– Обмеження експорту. Морські порти заблоковано. Можливості експорту залізницею дуже обмежені. А у випадку з експортом зерна ми маємо ситуацію, що Україна має достатньо зерна для внутрішнього споживання, і ми маємо достатні запаси для експорту. Але ми не можемо надіслати всі ці запаси зерна на ринок. В результаті це означає велику загрозу для країн, що залежать від постачання продовольства. Ситуацію виправить лише військова деблокада українських морських портів.
– Доходи бюджету знижуються. Витрати зростають. Дефіцит у березні був відносно скромним, тому що багато компаній заплатили вперед, а гроші ще залишилися від довоєнного життя. Але вже у квітні дефіцит бюджету становив неймовірну суму $5 млрд, і очікується, що цей рівень дефіциту збережеться і надалі. Довоєнний ВВП складав $200 млрд. Дефіцит за місяць становить 2,5% ВВП на рік.
– Близько 500 компаній переїхали у безпечніші місця. Близько 300 компаній продовжили свою роботу після переїзду.
Підсумки
Шкода дійсно сильна. Набагато сильніша, ніж збитки Росії від санкцій. Необхідність відновлення у майбутньому. Але велика проблема – утримати людей в Україні. З метою безпеки слід очікувати на нові хвилі міграції українців, оскільки російська агресія не закінчиться навіть тоді, коли російська армія цього разу буде переможена.
Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності в рамках програми польського співробітництва з розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
Публікація висловлює виключно думку автора та не може сприйматися, як офіційне становище Фонду міжнародної солідарності чи Міністерства закордонних справ Республіки Польща.